58 Будинок офіцерів

Курси крою та шиття, масажу, манікюру, педікюру та ін.

58 будинок офіцерів дислокується у місті Львові в будівлі колишнього Народного Дому, будівництво якого тривало з 1851 до 1862 року. Народний Дім зведено за ініціативи членів Головної Руської Ради при підтримці та за сприяння Австро-угорської влади. Народний Дім був найстаршою та найбагатшою українською культурно-освітньою інституцією в Галичині. Основною метою діяльності було сприяння національно-культурному     розвитку українців в Галичині за часів панування монархії Габсбургів.
При Народному Домі діяла чоловіча гімназія, надавалися стипендії студіюючій молоді. У рамках Народного Дому діяла, заснована в 1848 році для культурно-освітньої праці і видання шкільних підручників, друкарня "Галицько-Руська Матиця”. У березні 1864 року тут був заснований перший український професійний театр "Руська Бесіда”. При відкритті театру вперше всенародно було виконано пісню-гімн Михайла Вербицького на вірші Павла Чубинського "Ще не вмерла України і слава і воля...”. У 1879 році в Народному Домі відбувалися концерти видатного російського композитора і піаніста А. Рубінштейна.
В  1880   році   перед від’їздом до Мілана тут виступав оперний співак О. Мишуга. У жовтні 1902 року тут дав концерт Й. Штраус.

У Народному Домі діяло казино з більярдним, читальним, загальним та картярським залами.    Узимку 1863 року в кімнатах товариства "Руської Бесіди” у Народному Домі відбулися перші руські бали.
У листопаді 1818 року в стінах Народного Дому відбулося проголошення створеної Західної Української Народної Республіки, про що засвідчує відкрита у 1990 році меморіальна дошка на фасаді будинку. Під час листопадових боїв 1818 року тут був штаб Галицької армії. Після окупації Галичини польська влада ліквідувала діяльність гуртків. Діяльність Народного Дому в останні десятиліття під Австрією і за польської окупації обмежувалася лише музейно-архівною справою.
В 1939 році в будинку тимчасово розміщувався Український драматичний театр. З 1940 року, після приєднання Східної Галичини до УРСР будівля Народного Дому використовувалася як Будинок Червоної Армії. Після звільнення Львова від німецько-фашистських загарбників у липні 1944 року починається історія створеного Будинку офіцерів.

1 вересня 1944 року заклад отримав назву Окружний будинок офіцерів Львівського військового округу, а з 7 червня 1946 року будинок офіцерів переходить у підпорядкування політичного управління Прикарпатського військового округу. Подальший розвиток закладу ознаменований створенням вечірнього університету (10 листопада 1946 року), формуванням футбольно-хокейної команди (15 квітня 1949 року), заснуванням офіцерської школи (1 вересня 1950 року). Постановою Ради Міністрів УРСР від 21 березня 1951 року будівля окружного будинку офіцерів Прикарпатського військового округу передана на баланс Міністерства оборони.

Наразі 58 будинок офіцерів є сучасним центром культури, знаний не тільки у Львові, а й далеко за теренами Галичини.

– моделювання, крою та шиття;

– медичних сестер;

– лікувального масажу;

- оздоровчої гімнастики;

– перукарів;

– манікюру та педикюру;

– кулінарії та кондитерських виробів;

– англійської мови;

- аеробіки;

- бойового гопака;

- чоловічий фітнес;

- сучасного танцю, пілатесу;

- бального танцю;

- аргентинського танго, мілонге;

- латино-американського танцю;

– шахова студія для дітей;

– підготовка до ЗНО з усіх предметів.